Виховний захід на тему: «Пахне рідне село»
Мета. Залучати учнів до духовної спадщини свого народу, зацікавити дітей глибше пізнати історію свого рідного села, його традиції, звичаї, виховувати любов до рідного краю, до отчого дому, прагнення дбати про добробут свого рідного села.
Ведучий 1. Україна! Золота, чарівна сторона. Земля,
рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ласкавих і теплих слів придумали
люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть. Земле моя, краю
рідний! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших, оспівані в піснях народних
безмежні степи, зелені ліси і доли. Тут усе близьке і рідне нам.
Ведучий 2. Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.
Учень.
Ведучий 2. Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.
Учень.
Тут я народився, тут я вік живу.
Всі дороги звідси в далеч вікову.
Тут коріння предків щедро проросло.
Мій Волинський краю і моє село.
Всі дороги звідси в далеч вікову.
Тут коріння предків щедро проросло.
Мій Волинський краю і моє село.
Ми тебе плекаєм із спокно віків,
Краю мій поліський, славних вояків.
Щоб дзвеніло вічно пісні джерело,
І вертав лелека у своє гніздо.
Краю мій поліський, славних вояків.
Щоб дзвеніло вічно пісні джерело,
І вертав лелека у своє гніздо.
Хай не втратять сили корені міцні,
Земляки-краяни, рідні ви мені.
Мій Волинський краю і моє село,
Ви в моєму серці, щоб там не було.
Земляки-краяни, рідні ви мені.
Мій Волинський краю і моє село,
Ви в моєму серці, щоб там не було.
Ведучий 1. Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому.
Здається, нема нічого кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, батьківською хатою.
1-а учениця.
Я люблю тебе, отчий мій краю!
Я люблю тебе, рідне моє село!
До небес твою душу здіймаю —
до землі я схиляю чоло.
2-а учениця.
Село моє, для мене ти єдине,
криниця чиста з саду вигляда,
хатина біла, сонях біля тину —
така моя батьківська земля.
3-я учениця.
Село моє - це наша велика родина,
наше коріння і батьківщина,
материнська пісня і біла вишня у саду,
це наша сповідь і турбота,
батьків моїх щоденная робота.
Тут моє дитинство босоноге,
стежина в школу на зорі,
тут наші ще не сходжені путі.
Село моє, ти радість, ти доля моя,
єдина для нас ти земля,
розкішний вінок ти із рути і м'яти,
як же тобі пісень не співати.
Ведучий 2. Завітаймо уявою в давнє українське село. Адже наше село сягає давнини, як і інші села.
Про історію сіл Сільце і Підліси ознайомить вчитель історії Бурчак Марія Василівна
Ведучий 1 . Рідне село ‒це наша маленька Батьківщина, де ми народились, де проходять найкращі дні
нашого дитинства і юності. Це частинка нашої рідної України. І нашим святим
обов’язком є оберігати і примножувати багатства рідної землі. А для того, щоб
примножити, необхідні бажання, знання, відчуття власної відповідальності.
Дослідження природи свого краю є тим підґрунтям, фундаментом знань про рідну
землю. Вони формують почуття патріотизму, почуття любові до всього, що є рідним
серцю.
Нема на світі кращого села,
Де і сміється, і співає серце.
Нема на
світі кращого села,
Ніж те, де
рідна ненька сповила.
Село моє, краплиночка на карті,
у світі невідоме, та дарма.
Ну, а чого без нього
у світі невідоме, та дарма.
Ну, а чого без нього
були б варті ми з вами, кожен зокрема.
Земле моя, у
тобі мої мрії, надії.
Сходить сонце, жита половіють, у душі моїй, в долі
моїй.
Ведучий 2. Сьогодні вчитель
географії ознайомить нас із
особливостями розміщення та природи наших сіл.
Ведучий 1. А зараз відкриємо трагічну сторінку в історії нашого села. Великим тягарем була війна і для міст, і для сіл. Із зброєю в руках односельці захищали свою країну, були нагороджені урядовими нагородами, багатьох не дочекалися із війни додому рідні. Вони віддали своє життя в боротьбі з фашизмом.
То ж завжди пам'ятайте наших визволителів, що віддали своє молоде життя за нас.
( Хвилина мовчання)
Ведучий 2. Сьогодні також наші хлопці нашого село захищають Україну
на сході від ворогів. Це Черкасов Руслан,
Живу я в гарному селі,
Куточку мальовничому.
Гудуть улітку тут джмелі,
А взимку гостей кличемо!
Яка б пора це не була,
Завжди у нас красиво,
Росте маленька дітвора –
Нова робоча сила.
І так завжди, із року в рік,
Радієм новій зміні,
Яка лишається повік,
В Знамирівці, на Україні.
Куточку мальовничому.
Гудуть улітку тут джмелі,
А взимку гостей кличемо!
Яка б пора це не була,
Завжди у нас красиво,
Росте маленька дітвора –
Нова робоча сила.
І так завжди, із року в рік,
Радієм новій зміні,
Яка лишається повік,
В Знамирівці, на Україні.
Село моє стоїть в поліськім краї
Круг нього розстелилися ліси
І ніжно там так соловей співає
Про рідний край,про батьківські хати
І ніжно там так соловей співає
Про рідний край,про батьківські хати
Ах знали б ви, як там цвітуть сади
Як мамин голос з поміж літ лунає
Як мучаться в полях наші батьки
Ах село його кохаю
Як мамин голос з поміж літ лунає
Як мучаться в полях наші батьки
Ах село його кохаю
Там верболози гнуться до води
Там босими ногами втоптані стешки
І крізь дитячий сміх лунає.
Там босими ногами втоптані стешки
І крізь дитячий сміх лунає.
Моє село з духм’яними садами,
Біля очей суха долоня мами…
Сорочка вишиванка і калина -
Це сама найрідніша Україна.
Біля очей суха долоня мами…
Сорочка вишиванка і калина -
Це сама найрідніша Україна.
Ведучий1. Про
природу села вам розкаже Вчитель
біології Макарусь Людмила Василівна
Біолог. Сучасна природна рослинність села
Сільце та Підліси за своїм складом досить різноманітна. На південь і південний
захід від села сільце росте невеликий ліс із чагарниками, який так і зветься
Сілецький За декілька кілометрів від села , з правої та лівої сторони, що веде
до села Арсеновичі , також росте ліс, який
називають Гаєм (фото №12-13).Найбільш поширеними породами дерев у лісах
є дуб із домішками граба, осика, береза, зустрічаються сосни, ялини,вільхи.
Підлісок лісів складається переважно з крушини, ліщини, бузини, терену, малини,
ожини. Трав’яний покрив представлений суницею, воронячим оком, барвіноком,
анемоною дібровною, біля лісу поширений перестріч прямостоячий гайовий, чорниці
В лісі
росте багато видів грибів, в тому числі їстівних. Тут можна знайти білий гриб,
підосичник, підберезник, сироїжку,маслята, опеньки літні та осінні, лисички та
інші. Рослинність чагарників представлена ліщиною,шипшиною, ожиною, малиною,
вербою,обліпихою, росте папороть. Край дороги на село Дидятичі ростуть кущі
горобини(фото №10).
Луки покриті різнотрав’ям, в складі якого багато
цінних кормових культур:тимофіївка, вівсяниця лучна, конюшина червона, різні
види тонконогів. На полях зустрічаються такі основні види тонконогів. На полях
зустрічаються такі основні види бурянів: пирій, гірчак,лобода, осот польовий,
череда та інші. Ввологий місцях зустрічаються череда і очерет.
Видова різноманітність диких
тварин не дуже велика. У лісі водяться лисиці, куниці, борсуки, зайці, білки,
яких можна зустріти і в селі, в шкільному саду. З великих хижаків можна
зустріти вовків. З дрібних хижаків зустрічаються ласка, тхір, основною здобиччю
яких є гризуни ‒різні види мишей, пацюки. На
незайманих лучних ділянках влаштовують свої нори хом’яки. З комахоїдних поширені бурозубки,
їжаки. Штучні водйми населяють такі види риб: карась, короп, окунь, бички та
інші. Із земноводних поширені різні види жаб, з плазунів ‒ящірки.
Орнітофауна в основному представлена синантропними видами: горобці, ворони,
галки, сороки.З хижих птахів зустрічаються шуліки, сови та пугачі. Влітку можна
побачити сірута білу чаплю, дику качку.
З
душі моєї ллється пісня,
Коли я бачу цю красу.
Її відлуння незабутнє
Для тебе в серці я несу.
Для тебе рідне і єдине,
Моє волинськеє село,
Бо більш такого в цілім світі
Нема, не буде й не було.
Тут все навколо
особливе:
І подих вітру, й шелест
трав,
І тиха пісня солов’їна,
Яку ніхто ще не співав.
Краси такої в цілім
світі
Ти не знайдеш, як не
шукай,
Бо все це ріднії села,
Це мій єдиний рідний
край.
Ведучий.1
Були у матері-Природи дві донечки,
Такої вроди,
Хто їх побачить хоч на мить,
Не міг забути і розлюбить.
Танцюючи, виходять Флора і Фауна.
Фауна.
Голубооку звали Флора,
У неї очі, наче зорі,
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна та привітна.
Флора.
А Фауна – швидка, як вітер,
Могла за птахами летіти,
І за оленями стрибати,
Та з білочками пустувати.
Ведучий.2
Обидві світ живий любили
І так його говорили.
Тож вирішила мудра мати
В придане їм дарунки дати.
Мати-Природа:
Мрійливій Флорі – світ рослинний,
А жвавій Фауні – тваринний.
Були у матері-Природи дві донечки,
Такої вроди,
Хто їх побачить хоч на мить,
Не міг забути і розлюбить.
Танцюючи, виходять Флора і Фауна.
Фауна.
Голубооку звали Флора,
У неї очі, наче зорі,
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна та привітна.
Флора.
А Фауна – швидка, як вітер,
Могла за птахами летіти,
І за оленями стрибати,
Та з білочками пустувати.
Ведучий.2
Обидві світ живий любили
І так його говорили.
Тож вирішила мудра мати
В придане їм дарунки дати.
Мати-Природа:
Мрійливій Флорі – світ рослинний,
А жвавій Фауні – тваринний.
Флора. Майже в усіх
народів є рослинні символи для українців символом стала верба й калина. Усім
відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в
Україні в особливій пошані птахи символи лелека та соловей. Ми їх привели до
вас на свято
Калина
Посадіть калину...
Коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину...
На городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси — пречиста врода,
З неба — почерк журавля.
Посадіть калину...
Коло тину.
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина —
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину...
Коло хати.
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом.
Дітям буде вороття.
Посадіть калину...
В чистім полі!
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже Волю,
Хай же й Воля любить нас!
Синє небо, Злоте поле...
Посадіть калину Коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів'янув в спориші,
Посадіте коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
Верба
Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людині завжди серце гріє.
А як журба на серці, туга,
Прийди до світлої вербички
І прихилися, як до друга
Чи як до рідної сестрички.
Вона послухає, зігріє
І стане легше в світі жити.
Вона твій біль забрать зуміє,
Верба уміє це робити.
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людині завжди серце гріє.
А як журба на серці, туга,
Прийди до світлої вербички
І прихилися, як до друга
Чи як до рідної сестрички.
Вона послухає, зігріє
І стане легше в світі жити.
Вона твій біль забрать зуміє,
Верба уміє це робити.
Летять
великі птахи Ліси, поля минають
Ту
хату де осядуть - Щасливою вважають.
Лелека-чорногузка Це - символ України,
Як оберіг у хаті Великої родини.
На білих крилах птаха- Хвиляста чорна смуга,
Неначе розлилася За рідним краєм туга.
Соловейку,
голосистий,
Сіренька пташино,
В
мене голос дуже ніжний,
Послухати мило.
Я співаю свою
пісню,
І втоми не знаєш,
Нею ніч
благословляєш,
Ранок зустрічаю.
Хоч я пташка
невеличка,
Та на диво мила,
Моя пісня ніжна,
щира,
Весь світ
полонила.
Де цвіте калина,
Моя тут рідна
хата,
Рідна Україна!
Все на землі, все треба берегти –
І птаха, й звіра, і оту рослину.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти його частина.
Ведучий 2. Славна наша історія, славна наша земля. Чудова і неповторна краса рідного краю: прекрасні краєвиди лісів і долин, блакитні плеса водойм, золоті покривала полів. Все це вражає і, водночас, буває таким занедбаним через людську байдужість, невміння, а чи зумисне небажання зберегти, доглянути, або хоча б не зашкодити. Засмічені ліси і луки, забруднені господарськими і побутовими відходами водойми, покинуті поля ‒родюча, багата земля ‒все це викликає тривогу, все це порушує природну рівновагу, все це, в результаті, позначається на здоров’ї людини, і здоров’ї не лише фізичному, але й духовному. Наше завдання ‒зберегти цю красу, бо це наша земля, це наша батьківщина.
І птаха, й звіра, і оту рослину.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти його частина.
Ведучий 2. Славна наша історія, славна наша земля. Чудова і неповторна краса рідного краю: прекрасні краєвиди лісів і долин, блакитні плеса водойм, золоті покривала полів. Все це вражає і, водночас, буває таким занедбаним через людську байдужість, невміння, а чи зумисне небажання зберегти, доглянути, або хоча б не зашкодити. Засмічені ліси і луки, забруднені господарськими і побутовими відходами водойми, покинуті поля ‒родюча, багата земля ‒все це викликає тривогу, все це порушує природну рівновагу, все це, в результаті, позначається на здоров’ї людини, і здоров’ї не лише фізичному, але й духовному. Наше завдання ‒зберегти цю красу, бо це наша земля, це наша батьківщина.
Село! Яке воно чудове –
Таке прекрасне і казкове.
По всіх усюдах простяглось.
Воно неначе диво.Щось
Видніється в далечині ,
Чи це не мариться мені?
Стоїть блискучо – жовте поле,
А там на ньому, ніби в морі
Ростуть духмяні колоски…
А там гаї , лани, садки…
Шумить лісочок край села,
І хата рідная моя.
А біля неї дві берізки
Порозпускали довгі кіски,
І коло світлої криниці
Росте калинонька – дівиця…
Люблю своє село я дуже,
І ти люби, його мій друже!
Живу я в гарному селі,
Куточку мальовничому.
Гудуть улітку тут джмелі,
А взимку гостей кличемо!
Яка б пора це не була,
Завжди у нас красиво,
Росте маленька дітвора –
Нова робоча сила.
І так завжди, із року в рік,
Радієм новій зміні,
Яка лишається повік,
В Сільці, Підлісах, на Україні.
Куточку мальовничому.
Гудуть улітку тут джмелі,
А взимку гостей кличемо!
Яка б пора це не була,
Завжди у нас красиво,
Росте маленька дітвора –
Нова робоча сила.
І так завжди, із року в рік,
Радієм новій зміні,
Яка лишається повік,
В Сільці, Підлісах, на Україні.
Ведучий 1. Перед вами
куточок давньої української хати, в якій виростали наші діди. Гордістю хати була
піч, біля якої була жердка. На ній господиня у свята вивішувала своє вбрання,
щоб люди бачили.
Ведучий 2. Час змінюється, змінюється й село. У добротних будинках по-сучасному вмебльовані кімнати, та в багатьох сім'ях усе ж збереглися давні хороші традиції прикрашати кімнати вишитими рушниками, домотканими доріжками, народними виробами.
Ведучий 2. Час змінюється, змінюється й село. У добротних будинках по-сучасному вмебльовані кімнати, та в багатьох сім'ях усе ж збереглися давні хороші традиції прикрашати кімнати вишитими рушниками, домотканими доріжками, народними виробами.
Ведучий 1. Споконвіку наше
село славилось трудівниками. В усі часи наші хлібороби працювали на землі. І
хоч сьогодні важкий економічний час, але в селі люди сумлінно трудяться на
полі, на фермі.
Тому на закінчення нашого свята дозвольте вас пригостити
смачненькими пирогами.
Немає коментарів:
Дописати коментар